Серпневська селищна рада

Одеська область, Тарутинський район

Проект Постанови: "Запобігання та протидія дискримінації жінок з вразливих соціальних груп"

Дата: 17.12.2018 15:38
Кількість переглядів: 19

В Україні рівність жінок і чоловіків гарантується Конституцією України, законами України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та іншими законодавчими актами. Кабінетом Міністрів України затверджено Державну соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, Національний план дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року, Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року. Гендерний аспект враховано у стратегічних документах, зокрема у сферах прав людини, подолання бідності, управління  державними фінансами. В умовах збройної агресії, питання забезпечення прав, можливостей доступу до послуг та соціальний захист жінок передбачені в урядових програмних документах, зокрема Державній цільовій програмі відновлення та розбудови миру в східних регіонах України і Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року.

Відбулося посилення інституційного механізму реалізації державної політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. В Уряді на рівні віце-прем’єр-міністра визначено відповідального за координацію гендер­ної політики, створено посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, у 53 центральних органах виконавчої влади (80 %) визначені уповноважені особи (координатори) з цих питань на рівні керівників або за­ступників керівників. Уповноважені особи визначені також на рівні обласних дер­жавних адміністрацій у 17 регіонах, відповідальні підрозділи – у 22 регіонах.

Водночас ситуація із забезпеченням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні залишається далекою від ідеальної. Дискримінація щодо жінок є широко розповсюдженим явищем та проявляється у низькому представництві жінок у складі Верховної Ради України, обласних та місцевих рад, на вищих щаблях державного управління, диспропорції в доходах жінок і чоловіків та суттєвому розриві в оплаті праці, нерівному розподілу сімейних обов’язків, поширеності домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

За світовими  рейтингами Україна займає у сфері забезпечення політичних прав жінок 103 місце серед 144 держав. Незважаючи на введення 30-відсоткових квот на представництво осіб однієї статі у виборчих списках політичних партій, частка жінок у парламенті зросла лише на три відсотки і становить 12 відсотків. Не набагато краща ситуація в обласних, міських і районних радах - серед новообраних голів об’єднаних територіальних громад лише 15 відсотків жінок.

Важливою сферою з високим ступенем нерівності жінок і чоловіків залишається економічна. Це стосується нерівності оплати праці чоловіків і жінок, через що розмір пенсії жінок на сьогодні на третину менше за розмір пенсії чоловіків. У другому півріччі 2018 року розмір середньої оплати праці чоловіків на 21 відсоток перевищив розмір оплати праці жінок, хоча порівняно з 2016 роком ця різниця скоротилася на чотири відсотки.

На сьогодні кожна п'ята жінка потерпає від домашнього насильства, у звязку з цим офіційно за допомогою щорічно звертаються понад 100 тисяч осіб. З метою боротьби з домашнім насильством у грудні 2017 року були прийняті закони України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», якими впроваджено комплексний підхід до подолання домашнього насильства та внесені зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою кримінального переслідування за вчинення домашнього насильства.

Жінки із вразливих соціальних груп, зокрема, жінки з інвалідністю, ВІЛ-позитивні, наркозалежні, похилого віку, з числа внутрішньо переміщених осіб,  засуджені до позбавлення волі, ромські та сільські жінки страждають від множинних форм дискримінації.

Порушуючи у своїх промовах проблеми, з якими стикаються жінки з вразливих соціальних груп, учасники парламентських слухань звертали увагу, що на сьогодні немає ні статистики, яка б свідчила про кількість жінок та дівчат з інвалідністю у державі, ні матеріалів про їхні проблеми. Відповідно проблемною є оцінка ефективності державних програм, на які витрачаються кошти. Норми законодавства та рекомендації ООН щодо доступності навколишнього простору, реабілітації та забезпечення базових прав жінок з інвалідністю не виконуються. Жінкам і дівчаткам з інвалідністю доводиться долати безліч перешкод для здобуття освіти, отримання медичної допомоги та влаштування на роботу, реалізації своїх репродуктивних та інших прав. Часто жінки і дівчата з інвалідністю зазнають насильства, наруги та жорсткого поводження у сім'ях та в інтернатних закладах, не маючи змоги самостійно відстояти свої права, оскільки не існує механізму перевірки чи піддаються жінки з інвалідністю домашньому насильству або насильству в інтернатних закладах. Політика стосовно жінок традиційно не враховує інтереси осіб з інвалідністю, а політика щодо осіб з інвалідністю не включає гендерні питання.

Щороку в Україні зростає кількість жінок, які самостійно виховують дітей з інвалідністю. Якщо у 2015 році їх було 154 тисячі, то у 2017 році кількість таких жінок становила 160 тисяч. Виховуючи дітей з інвалідністю самотужки, жінки не мають можливості повноцінно працювати, а допомога, яку вони отримують від держави, дуже мізерна, кошти на реабілітацію дитини в бюджетах громад не передбачаються. Необхідно розмір таких виплат збільшити та прискорити темпи по створення ринку реабілітаційних послуг.

Згідно із статистичною інформацією Міністерства охорони здоров'я України станом на 1 січня 2017 року в Україні офіційно зареєстровано 62 576 ВІЛ-інфікованих жінок і їхня кількість невпинно зростає. Жінки, які живуть з вірусом імунодефіциту та мають проблеми з репродуктивним здоров’ям не мають доступу до допоміжних репродуктивних технологій. ВІЛ-інфікованість внесено до Переліку медичних протипоказань для проведення лікування жіночої безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій (наказ Міністерства охорони здоров’я від 29.11.2004 р. №579). ВІЛ-позитивні жінки також не можуть усиновити дитину,  наказом Міністерства охорони здоров’я  від 20.08.2008 №479 це заборонено.

Учасники парламентських слухань порушували питання уразливості жінок, засуджених до позбавлення волі. Більшість з них належать до декількох дискримінованих груп, передовсім це і сільські жінки, і жінки, хворі на інфекційні захворювання, одинокі, ромські жінки, безпритульні, нарко та алко залежні, жінки, які потерпають від насилля в сім'ї. Зверталася увага на неналежний рівень медичної допомоги жінкам, які відбувають покарання у закладах пенітенціарної системи. Відсутність діагностичних засобів не дозволяє вчасно виявити туберкульоз, гепатит С, онкологічні захворювання. Жінки, які опиняються в місцях позбавлення волі, втрачають родинні зв'язки на відміну від чоловіків і фактично втрачають контакт  з зовнішнім світом, тому після звільнення їм вкрай складно повернутися до нормального життя.

Обговорюючи дискримінацію ромських жінок учасники парламентських слухань підкреслювали, що ромські дівчата обмежені у виборі своєї репродуктивної поведінки, їх змушують рано (у 13-15 років) виходити заміж і народжувати більше трьох дітей, тому лише в поодиноких випадках вони мають змогу закінчити школу. Як наслідок низький рівень освіти обмежує їхні права щодо зайнятості та позбавляє реальних можливостей для інтеграції в суспільство.

На парламентських слуханнях йшлося і про уразливість сільських жінок. На 1 січня 2017 року у сільській місцевості проживали 6 945 459 жінок (53 %). Бідність, безробіття і важка фізична праця в домогосподарствах, поганий доступ до медичних послуг – це ті гострі проблеми. з якими щодня стикаються сільські жінки. Середньорічна заробітна плата в сільському господарстві найнижча серед галузей економіки. 12,3 відсотків домогосподарств мають принести воду з понад 200 м відстані і лише в 14,8 відсотків сільських домогосподарств є гаряча вода. Сільські жінки, які через безробіття змушені залишати свої домівки і їхати у міста у пошуках роботи, часто погоджуються на невигідні умови праці. Фермерством в Україні займається лише 98,6 тис. осіб, з яких близько третини – жінки. Залучення жінок до ведення бізнесу в селах посилить їхню громадянську активність, вплине на якість прийняття рішень у громадах і збалансує розподіл праці.

Окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та окремих територій Донецької і Луганської областей призвела до появи нових соціально вразливих груп населення, у тому числі жінок. Це жертви тортур, удови, полонені, ув'язнені, які перебувають у місцях несвободи на окупованих територіях, внутрішньо переміщені особи. Станом на 27 серпня 2018 року взято на облік 1 518 283 внутрішньо переміщених осіб з них 60 відсотків - жінки. Жінки внутрішньо переміщені особи більш вразливі в економічному плані. Вони втричі частіше за чоловіків проживають з багатодітними родинами, майже вдвічі частіше - у малозабезпечених сім’ях та на 9 відсотків частіше проживають у сім'ях, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Для вирішення проблем жінок із вразливих соціальних груп важливо не лише вживати конкретних заходів щодо поліпшення їх становища, але і врахувати їхні потреби у всіх стратегіях і програмах. Жінки з цих груп не однакові, вони можуть мати різні потреби, інтереси тощо. Щоб зрозуміти та вирішити їх важливо почути саме цих жінок. З цією метою жінок із вразливих соціальних груп потрібно залучати до процесу консультацій та прийняття рішень на законодавчому рівні під час розроблення стратегій та програм, спрямованих на врегулювання їхніх потреб та проблем. Необхідно вживати заходів з метою збільшення участі жінок із соціально вразливих груп у житті їхніх громад. Щоб краще зрозуміти становище жінок із вразливих соціальних груп мають збиратися статистичні відомості про ці групи з розподілом за статтю.

Нерівність між жінками і чоловіками підтримується стереотипами про соціальні ролі жінки та чоловіка. Боротьба із стереотипами є одним із основних елементів запобігання дискримінації. У цьому питанні роль медіа має вирішальне значення. Засоби масової інформації можуть або посилювати і підтримувати, або піддавати сумнівам стереотипи, що існують у суспільстві. Засоби масової інформації також можуть провадити просвітницьку діяльність серед широкого загалу. Тому для боротьби із стереотипами та упередженням потрібно вживати спеціальних заходів для того, щоб комунальні та приватні засоби масової інформації усвідомлювали необхідність висвітлення позитивних образів жінок із соціально вразливих груп.

Іншим інструментом запобігання дискримінації є боротьба з її проявами. Поки дискримінація залишатиметься безкарною, вона триватиме. Тому важливо, щоб усі жінки мали доступ до правосуддя. Правосуддя має бути доступним  та досяжним для жінок із соціально вразливих груп. Потрібно підвищувати рівень обізнаності та розуміння представників правоохоронних органів з цієї проблеми, а також їхніх знань міжнародного та національного законодавства та його ефективного застосування.

Вирішення наведених проблем потребує неухильного виконання міжнародних зобов'язань України, реалізації вищезазначених законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, удосконалення механізмів захисту від дискримінації за ознакою статі та множинної дискримінації.

На основі проведеного обговорення проблем у сфері запобігання та протидії  дискримінації жінок з вразливих соціальних груп учасники парламентських слухань рекомендують:

 

  1. Верховній Раді України
  1. прискорити прийняття проекту Закону України про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (реєстр.№0119);
  2. розглянути проекти законів України:

про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі) (реєстр.№1456), спрямований на досягнення ґендерного співвідношення на рівні не менше 30 відсотків і не більше 70 відсотків осіб однієї статі у відповідних виборчих списках, та врахувати вимогу щодо зазначеного ґендерного співвідношення у проекті Виборчого кодексу України (реєстр.№ 3112-1);

про внесення змін до Закону України "Про рекламу" щодо протидії дискримінації ( реєстр. №8558), що надасть важелі впливу на рекламодавців та виробників дискримінаційної реклами;

про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання додаткових гарантій, пов’я­заних із поєднанням сімейних і трудових обов’язків (реєстр.№ 9045), спрямований на дотримання принципу гендерної рівності у вихованні дітей, зокрема  надання батьку, який має малолітню дитину або дитину з інвалідністю, додаткової гарантії для поєднання трудової діяльності з виконанням сімейних обов’язків;

  1. внести зміни до статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян» щодо вимог до змісту електронної петиції у частині заборони розміщення у петиції закликів до дискримінації;
  2. внести зміни до статті 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у частині збільшення розміру допомоги при народженні дитини, яка має вади здоров’я;
  3. розглянути питання щодо внесення змін до  законів України «Про судоустрій і  статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя» щодо паритетного представництва жінок і чоловіків на керівних/адміністративних посадах, дотримання професійних стандартів рівного, гендерно чутливого,  неупередженого, вільного від стереотипів ставлення до жінок під час розгляду судових справ;  
  4. посилити парламентський контроль за дотриманням законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації, в тому числі, за виконанням Заключних зауважень Комітету ООН з прав людей з інвалідністю щодо  первинного звіту України  (щодо статті 6) та  Заключних зауважень  Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок  до восьмої періодичної доповіді України, а також забезпеченням ефективного судового захисту жінок, постраждалих від дискримінації;

 

  1. Кабінету Міністрів України:
  1. розробити та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», яким передбачити внесення змін до статті 4 щодо обов’язкового проведення оцінки гендерного впливу проектів нормативно-правових актів та до статті 12 щодо імперативності призначення радників з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статті;

2) затвердити Державну соціальну програму запобігання та протидії домашньому насильству на період до 2023 року;

3) удосконалити нормативно-правові документи в частині забезпечення доступу жінок уразливих соціальних груп, які постраждали від різних видів насильства, до отримання тимчасового притулку та соціально-психологічних послуг;

4) розробити механізм економічного стимулювання роботодавців на досягнення збалансованого співвідношення в оплаті праці жінок і чоловіків у всіх сферах трудової діяльності;

5) забезпечити координацію дій органів виконавчої влади щодо реалізації Національного плану дій з виконання рекомендацій, викладених у Заключних зауваженнях до України від Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок;

6) забезпечити виконання (включаючи відповідне фінансове забезпечення) Національного плану дій з реалізації Конвенції про права інвалідів;

7) забезпечити   врахування проблем дівчат і жінок з інвалідністю під час розроблення  державних програм та нормативно-правових актів;

8) сприяти створенню позитивного образу жінки з інвалідністю у засобах масової інформації;

9) запровадити заходи з метою активного залучення жінок з інвалідністю до працевлаштування;

10) вжити заходів  для забезпечення  доступності державних та приватних об’єктів, служб, послуг,  якими користуються жінки з інвалідністю відповідно до статті 9  Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю;

11) посилити контроль за виконанням Плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року;

12) активізувати роботу Міжвідомчої робочої групи з питань виконання Плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року;

13) здійснити інституційне оформлення професії «ромські медіатори»;

14) при формуванні Державного бюджету враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб для забезпечення базових послуг для жінок, зокрема у подоланні наслідків сексуального насильства, внутрішньо переміщених жінок з інвалідністю, багатодітних жінок, представниць національних меншин, матерів-одиначок;

 15) з метою усунення проявів дискримінації вивчити можливість внесення змін до: статей 164 та 212 Сімейного кодексу України щодо вилучення діагнозу хронічного вживання наркотиків з переліку підстав для позбавлення батьківських прав, а також перебування на обліку в наркологічному диспансері та наявності судимості за злочини у сфері обігу наркотиків як критеріїв, що унеможливлюють право усиновлювати; статті 130 Кримінального кодексу України з метою зменшення стигматизації людей, які живуть з ВІЛ, та підвищення ефективності їхнього лікування та скасувати норму, що встановлює кримінальну відповідальність за створення ризику інфікування ВІЛ; частини третьої статті 61 Кримінального кодексу України щодо виключення з переліку осіб, до яких не може бути застосований такий вид покарання, як обмеження волі, жінок, які мають дітей віком до 14 років.

16) Доручити Міністерству соціальної політики України:

вжити заходів щодо збільшення обізнаності суспільства, політиків та журналістів щодо важливості участі жінок в управлінні, політичному та публічному житті як запоруки політичної стабільності та економічного розвитку країни;

організовувати систематичне навчання працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та протидії дискримінації за ознакою статі;

забезпечити розроблення та розміщення у засобах масової інформації соціальної реклами з протидії дискримінації за ознакою статі, зокрема щодо жінок похилого віку, дівчат та жінок із сільської місцевості, з інвалідністю, представниць національних меншин, ВІЛ-позитивних та/або наркозалежних;

спрямувати діяльність Державної служби України з питань праці на проведення перевірок стану виконання роботодавцями законів України „Про оплату праці”, „Про зайнятість населення”, „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” та надання рекомендацій щодо включення до колективних угод і договорів положень про зменшення гендерного розриву в оплаті праці;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з європейськими стандартами та здійснити організаційні заходи щодо забезпечення належних умов праці, охорони здоров’я та безпеки, проведення перевірок умов праці в секторах, професії яких були заборонені для жінок;

17) Доручити Міністерству освіти і науки України:

посилити зусилля з усунення негативних стереотипів щодо жінок і дівчат зі шкільних освітніх програм; 

стимулювати розширення Всеукраїнської мережі осередків ґендерної освіти у вищій школі з метою підвищення ефективності подолання запобігання та протидії дискримінації жінок з вразливих соціальних верств;

розглянути питання щодо розроблення та запровадження навчальних програм для раннього шкільного/дошкільного віку, що стосуються питань усвідомлення власної гідності та своїх прав, недискримінації та толерантності;

забезпечити проведення навчань для авторських колективів, художників-ілюстраторів, дизайнерів, редакторів, співробітників видавництв з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків щодо усунення гендерних стереотипів із шкільних програм, підручників та іншого освітнього контенту;

забезпечити надання якісних освітніх послуг дівчатам із вразливих соціальних груп;

забезпечити умови для рівного доступу дівчат до STEM-освіти та професійно-технічних спеціальностей за професіями загальнодержавного значення та забезпечити проведення інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на заохочення здобуття дівчатами перспективного фаху (STEM-освіти, професійно-технічних спеціальностей);

забезпечити проведення інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на протидію упередженому ставленню до осіб, які належать до ромської національної меншини, для дітей, їхніх батьків та педагогічних працівників;

сприяти залученню неграмотних або малограмотних осіб ромської національності до освіти (у вечірніх школах, дистанційне навчання, екстернатом), проведення заходів щодо виявлення таких осіб та надання їм інформації про освітні послуги для дорослих.

18) доручити Міністерству охорони здоров’я України:

внести зміни до наказу МОЗ України від 20 серпня 2008 № 479 "Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем" з метою усунення дискримінаційних обмежень щодо всиновлення/вдочеріння дітей ЛЖВ, осіб, які мають ВІЛ-позитивний статус, і демонструють прихильність до антиретровірусного лікування;

привести нормативні документи МОЗ України у відповідність із законодавством України та міжнародними стандартами для забезпечення доступу жінок, які живуть з ВІЛ, до допоміжних репродуктивних технологій, в тому числі шляхом вилучення діагнозу "ВІЛ-інфікованість" з Переліку медичних протипоказань для проведення лікування жіночої безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій (захворювання, у разі яких виношування вагітності протипоказане), затвердженого наказом МОЗ України від 29 листопада 2004 року № 579 «Про затвердження Порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти»;

вжити заходів для  покращення доступу до послуг  у сфері охорони здоров’я дівчат та жінок з інвалідністю, зокрема у сфері репродуктивного здоров’я;

розробити та реалізувати специфічні програми, спрямовані на захист репродуктивного та сексуального здоров’я жінок груп ризику;

забезпечити урахування гендерної складової у програмах профілактики ВІЛ та інших хвороб, що передаються статевим шляхом, зокрема у програмах для ВІЛ-позитивних вагітних жінок та для ув’язнених;

ініціювати інформаційно-просвітницьку кампанію для лікарів жіночих консультацій та пологових будинків щодо особливостей ведення вагітності і пологів жінок, які живуть з наркозалежністю; 

розглянути потребу розроблення клінічних рекомендацій  “Ведення вагітності і пологів жінок, які вживають психоактивні речовини”;

19) доручити Міністерству закордонних справ України інформувати українське суспільство про діяльність міжнародних організацій, спрямовану на запобігання та протидію дискримінації жінок вразливих соціальних груп.

20) доручити Міністерству молоді та спорту України:

підготувати рекомендації структурним підрозділам, відповідальним за реалізацію державної молодіжної політики міських державних адміністрацій щодо включення до тематики проектів, які подаються для здобуття щорічних грантів Президента України для обдарованій молоді питань, спрямованих на покращення становища дівчат вразливих соціальних груп;

здійснювати фінансову підтримку проектів, розроблених молодіжними та дитячими громадськими організаціями, спрямованих на покращення становища дівчат з інвалідністю, з сільської місцевості, внутрішньо переміщених осіб, ВІЛ-інфікованих, національних меншин та інших вразливих груп;

21) доручити Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України:

забезпечити проведення інформаційних кампаній для висвітлення позитивного досвіду та переваг інтеграції внутрішньо переміщених жінок та дівчат, у тому числі зосереджуючи увагу на створенні позитивних відносин між внутрішньо переміщеними жінками та жінками з приймаючої територіальної громади;

забезпечити врахування потреб жінок при економічному відновленні районів, уражених негативним впливом збройного конфлікту;

22) доручити Міністерству внутрішніх справ України:

спрямувати роботу:

Міграційної служби України на документування представників ромської національної меншини, у тому числі шляхом спрощення для них відповідних процедур;

Національної поліції України на:

 виявлення фактів домашнього насильства та насильства за ознакою статі та своєчасне реагування на них відповідно до Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству та насильству за ознакою статі”;

систематичне проведення роз’яснювальної роботи з кадровим складом правоохоронних органів щодо неприпустимості практики етнічного профайлінгу;

належне розслідування злочинів, вчинених на ґрунті нетерпимості стосовно ромів;

недопущення розміщення на офіційних веб-сайтах поліції мови ворожнечі щодо ромів (не зазначати національне походження правопорушників).

23) доручити Міністерству юстиції України:

забезпечувати надання безоплатної правової допомоги дівчатам та жінкам, зокрема з інвалідністю, із сільської місцевості, жінкам похилого віку та інших вразливих соціальних груп;

розробити та впровадити навчання суддів, адвокатів, працівників правоохоронних органів із застосуванням кращих практик захисту прав жінок, які постраждали від множинної дискримінації;

активізувати проведення просвітницьких заходів за участю юристок, які надають допомогу постраждалим від множинної дискримінації, для учнівської та студентської молоді;

забезпечити організацію інформаційно-просвітницьких кампаній щодо важливості одержання ідентифікаційних документів та свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану для уразливих верств населення;

забезпечити впровадження гендерно чутливих підходів у рішення щодо реформування пенітенціарної системи.

організувати ефективну систему навчання та надання психологічної підтримки працівницям установ пенітенціарної служби з метою запобігання професійному вигоранню;

внести зміни до Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Мін’юсту від 08 червня 2012  № 849/5, щодо забезпечення кількаразового доступу засуджених жінок до лазні протягом тижня та щодо забезпечення їх спеціальними засобами особистої гігієни та до Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Мін’юсту від 18 березня 2013 року №460/5, щодо здійснення гігієнічного миття жінок, які тримаються в карцері, частіше одного разу на сім днів;

24) доручити Міністерству інформаційної політики України:

забезпечити впровадження новаторських підходів щодо засобів масової інформації з питань гендерної рівності для усунення дискримінаційних гендерних стереотипів у суспільному житті;

активізувати проведення інформаційних кампаній, спрямованих на захист прав жінок із числа внутрішньо переміщених осіб, сільських жінок, жінок з ВІЛ/СНІД, жінок ромської національності та інших вразливих соціальних груп;

ініціювати перегляд та оновлення нормативно-правової бази у сфері медіа з огляду на гендерну рівність шляхом оцінки політики гендерної рівності в медіа та щорічного звітування суспільного мовлення України з питань гендерного балансу;

розробити індикатори гендерної рівності в засобів масової інформації на основі міжнародних стандартів і передового досвіду;

сприяти включенню до програм підготовки фахівців із спеціальностей „Журналістика”, „Менеджмент”, зокрема спеціалізації „Піар, зв’язки з громадськістю та реклама”, модулів з питань гендерної рівності.

 

  1. Державній судовій адміністрації України

здійснювати збір даних стосовно кількості позовів, поданих до судових органів за категоріями, та типу скарг на дискримінацію за ознакою статі.

 

  1. Місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування в установленому порядку в межах своїх повноважень:

 забезпечити розгляд звернень громадян за фактами дискримінації за ознакою статі та надання необхідної допомоги;

проводити інформаційні кампанії, спрямовані на запобігання та протидію дискримінації, домашньому насильству та насильству за ознакою статі;

забезпечити доступ жінок з уразливих соціальних груп до отримання соціально-психологічної допомоги в закладах, що надають послуги жінкам, які постраждали від різних видів насильства;

провести оцінювання ситуації щодо навчання дівчат та хлопців ромської національності та здійснювати заходи для їх заохочення до здобуття освіти та продовження навчання на всіх рівнях освіти;

проводити навчання, тренінги, семінари, орієнтовані на самозайнятих жінок-підприємців, у тому числі із вразливих груп, та жінок – членів органів управління юридичних осіб, створити регіональні мережі жінок-підприємців з метою надання консультацій жінкам щодо відкриття власної справи;

розробити дорожню карту щодо залучення внутрішньо переміщених жінок до процесу забезпечення виконання проектів децентралізації з урахуванням різних потреб та інтересів внутрішньо переміщених жінок;

реалізовувати проекти децентралізації з урахуванням потреб жінок з вразливих соціальних груп;

проводити заходи з надання дівчатам та жінкам з ВІЛ-інфекцією/ СНІДом, а також наркозалежним послуг з протидії дискримінації за ознакою статі;

стимулювати та розвивати соціальне партнерство та координацію дій суб’єктів соціальної роботи для забезпечення системності заходів та досягнення результатів із запобігання та протидії дискримінації жінок з вразливих соціальних груп;

забезпечити проведення інноваційних заходів серед засобів масової інформації для поширення нестереотипних уявлень про дівчат та жінок, хлопців та чоловіків, у тому числі із вразливих груп населення;

забезпечити пропорційну участь жінок із сільської місцевості в розробленні стратегій розвитку територіальних громад, політичному і громадському житті;

забезпечити задоволення потреб жителів сільської місцевості, зокрема жінок з інвалідністю, похилого віку у базових соціальних послугах, послугах з охорони здоров’я, освіти, праці та зайнятості, інфраструктури та нових технологій, забезпечити доступ до адміністративних послуг, участі у політичному та громадському житті, урахування їхніх потреб у нормативно-правових актах;

переглянути чинні програми та заходи на відповідність Державній соціальній програмі забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до 2021 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 року № 273, Національному плану дій на виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека» до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України 24 лютого 2016 року № 113 (в редакції від 05 серпня 2018 року), Національному плану дій з виконання рекомендацій, викладених у Заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України 05 серпня 2018 року №634-р) та передбачити в місцевих бюджетах кошти на фінансування зазначених програм та заходів;

переглянути формат діяльності створених консультативно-дорадчих органів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та зробити їх ефективним інструментом у реалізації державної гендерної політики на регіональному та місцевому рівнях;

забезпечити ефективну взаємодію з представниками громадянського суспільства під час реалізації програм та заходів у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування: Таємне опитування! Хто на вашу думку повинен стати директором лісничого кооперативу?

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь